Лікар радить, консультує...

Режим харчування дитини вдома

      Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

      Привчайте дитину:

 перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;

 під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;

 після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

   Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

   Формуйте у дитини культурно-гігієнічні навички під час вживання їжі. Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним.

   Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

 привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо),

 вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);

 виховувати слухняність, пошану до дорослих;

 заохочувати висловлювати прохання;

 навчати словам ввічливості.

Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти перед вживанням обдавайте окропом для знищення патогенних мікроорганізмів.

 

 

 

 

10 кроків до самостійності

   Твоя дитина несе чашку з водою, розхлюпуючи все на підлогу, а ти завбачливо перехоплюєш її на ходу. Дозволь дитині донести ношу до місця призначення і тим самим повірити в себе.

   Педагоги стверджують, що сучасні діти набагато самостійніші, ніж їхні однолітки 10 років тому. Лише 20% мають проблеми з проявом самостійності (у 1998 таких дітей було 35%).

   Психологи стверджують: якщо доросла людина не наважується, наприклад, одружитися, сподіваючись, що хтось підкаже їй правильний вибір, то можливо, що в дитинстві вона небезпідставно сподівалася, що дорослі допоможуть їй зашнуровувати черевики. У людському суспільстві встановилися «усереднені» норми прояву самостійності. Так, кожна дитина – індивідуальність, зважаючи хоча б на наявність різних типів темпераменту. Але навіть дитина з меланхолійною вдачею до певного віку повинна навчитися самостійно їсти, одягатися тощо. Перевір свою дитину щодо розвитку самостійності.

 

КРОК 1. Добрий почин – половина діла

 

Дехто вважає, що привчати дитину до самостійності слід мало не з пелюшок. Але більшість фахівців дотримуються думки, що це доречніше, коли маля починає ходити. Саме тоді дитяча психіка немов дозріває до усвідомлених вчинків. Ця усвідомленість поки що в зародковому стані, тому самостійність слід прищеплювати «по краплині». Нервів піде багато, тож маєш бути терплячою. Набагато легше самій витерти із сорочечки кашу, аніж спостерігати, як дитя розмазує її ще більше. Але як навчити по-іншому?

 

КРОК 2. Поки я тебе бачу!

 

Спочатку самостійні дії дитини вимагають постійного контролю. В альпінізмі є поняття «сванська страховка», або ж настанова: «Іди, поки я тебе бачу». Те саме можна застосувати і в цьому випадку. Доведеться сто разів вкласти дитині в руку ложку, перш ніж вона навчиться правильно її тримати, і тисячу разів проконтролювати її дії. До речі, фахівці вважають, що користуватися ложкою слід привчати малюка вже у віці півтора-два роки, а виделкою пізніше – в три.

 

КРОК 3. Від простого – до складного

 

Вчитися самостійно одягатися дитина буде довго – адже одяг є різний. Є те, що можна «натягнути» (спідничка, светрик) або надіти (шапка), інші речі мають застібки. Справлятися з одягом дитину треба заохочувати з півторарічного віку.

 

КРОК 4. Прибери свою планету!

 

«Прокинувся – прибери свою планету». Ці слова Маленького Принца з казки Екзюпері діти мають засвоїти якомога раніше. Прибирати можуть уже дворічні малята. Дитині цілком до снаги скласти до коробки іграшки. З часом «поле дії» розширюватиметься.

Привчати дитину до самостійності слід починати, коли маля починає ходити.

 

 

КРОК 5. Допоможи!

 

У три-чотири роки дітей уже треба орієнтувати на допомогу іншим. Наприклад:«Нумо, я вимию цю тарілку, а ти її витреш».Результатами обов’язково треба комусь похвалитися: «Як чисто ми прибрали з Тетянкою!», «Це Павлик витер посуд!»

 

КРОК 6. Сам удома

 

Дехто з дітей погоджується якийсь час залишатися на самоті з 5-6 років, інших і в початкових класах на це не вмовиш. Уводити свою відсутність треба «дозовано», з 10-15 хвилин. Але треба впевнитися, що дитина засвоїла правила безпеки. Якщо вона щось уміє робити, не обов’язково це робити, коли дорослі відсутні. Наприклад, вмикати кухонну плиту або відчиняти вхідні двері.

 

КРОК 7. Я і ми

 

Коли дитина підростає, в її світі з’являються інші люди: діти в дитячому садку, вихователі, знайомі. І всі вони ставляться до неї не так, як вона звикла. Завдання батьків – навчити дитину взаємодіяти з оточенням. Учити доброзичливості, вміння залагоджувати конфліктні ситуації, а також, у разі потреби, як захистити себе.

 

КРОК 8. Тільки довіра

 

Світ дитини 5-6 років територіально вже не обмежується квартирою, двором, дитсадком. Є ще й вулиця, магазини тощо.

 

Коли Віталику було шість років, мама вперше відпустила його самого до магазину – по морозиво. Магазин був близенько – за рогом. Віталик бував там не раз, із мамою або татом. Він добре знав, як туди зайти, де розташований відділ, у якому продають морозиво, що сказати продавцеві. Тому перший похід по морозиво минувся без якихось ексцесів. Наступного разу мама відправила Віталика по хліб. Сказала, що впевнена у ньому, адже він так добре справився минулого разу. А треба було купити батон і половинку чорного хліба, та ще й не забути забрати здачу! Через півроку мама вже не мала потреби йти до магазину, навіть якщо необхідно було купити кілька продуктів: цукор, молоко тощо. Хлопчикові дуже подобається, що йому довіряють – значить, він уже виріс!

 

КРОК 9. Пізнай світ!

 

Пізнавальна самостійність – цінна навичка. Важко доводиться батькам, чия дитина звикла робити уроки під контролем дорослих. Батьки мають не тільки пояснювати необхідність здобувати знання, зважаючи на отримання хороших оцінок, а й те, що такий цікавий навколишній світ можна пізнати лише за допомогою набутих знань.

 

КРОК 10. Вирішуй!

 

П’ять-шість років – саме той вік, коли починає зароджуватися й міцніти психологічна самостійність. Допомога батьків тут незамінна. Привчати дитину до правильних самостійних рішень – тяжка праця!

 

До речі, фахівці вважають, що формування психологічної самостійності не закінчується ніколи. Людина вчиться приймати правильні рішення все життя. 

 

За матеріалами журналу «Вона»

 

ПРО ЧИПСИ, МОЗОК І НАРКОТИЧНУ ЗАЛЕЖНІСТЬ

 

Вбивчо смачні чипси

       Польські  вчені назвали вживання продуктів харчування з вмістом акриламіду чинником, що сприяє розвитку хвороб серця. Перш  за все, це стосується чипсів і картоплі фрі.

       Ще раніше довели, що акриламід підвищує ризик захворювання на рак і виникнення розладів нервової системи. Та це ще не всі біди, які загрожують дітям внаслідок уживання смачних і хрумких чипсів. Працівники Брістольського університету з допомогою дослідження, в якому взяло участь 14 тисяч дітей, з’ясували, що в малюків, які до трирічного віку куштували чипси, потім виявляли знижені показники IQ .

       На жаль, навіть зміна раціону в подальшому не виправляє ситуації. 20% дітей, які погано харчувалися у 3-річному віці, надалі демонстрували зниження рівня I Q  на п’ять пунктів. Адже в перші три роки життя мозок швидко розвивається, на його активність впливає багато чинників, зокрема й харчування. А ось продукти, які діти вживали в 4 – 7 – річному віці, вже не впливають на функціонування мозку.

 

Звідки така незрозуміла любов?

 

       Чому діти так люблять солодощі, чипси, газовану воду, фаст-фуд? Дієтологи переконані, що причина в підсилювачах смаку, ароматизаторах тощо, тобто в тих самих харчових добавках, які, впливають на рецептори язика, дають відчуття насиченого смаку. Такі добавки викликають харчову залежність, якій дитина протистояти ще не може.

       Однак нещодавно дослідники з’ясували, що насправді все ще гірше.

       Багато харчових добавок впливають не лише на рецептори язика, а й на центр сприйняття смаку в мозку, формуючи стійкий потяг. Тобто в дитини, якій часто купують чипси, шоколадні батончики, гамбургери або сильногазовані напої, виникає залежність, яку часто можна порівняти з алкогольною чи нікотиновою. А тому не варто йти на повідку в дітлахів, які випрошують усілякі сумнівні смаколики, а тим паче, гуляючи у вихідні містом, ласувати всією сім’єю гамбургерами, картоплею фрі та запивати все це сильно газованими напоями. «Присісти» на таку їжу легко, але щоб відучити від неї дитину, потрібно буде витратити чимало сил, тим паче, коли багато її друзів їдять усе те «добре» і нічого, живі-здорові. Дитині не поясниш, що сплеск захворювань на цукровий діабет, ожиріння, захворювання шлунково-кишкового тракту, алергія – це все «подарунки» сучасного способу життя та харчування. Що екземи, тонзиліти, часті ГРВІ – це теж реакція організму на нездорову їжу. Дитина просто не мислить такими категоріями.

 

Хімія в чайнику

       Спробуйте провести декілька домашніх експериментів.

       Налийте в чайник із накипом газовану воду, закип’ятіть, покажіть дитині чистенькі стіни і скажіть, що так само роз’їдається її шлунок.

       Або покладіть на ніч у склянку з газованою водою крихітний шматочок м’яса, нехай дитина побачить уранці, що цей шматочок майже розклався.

 

Як вибрати корисні напої для дитини

 

       Те що діти п’ють багато рідини, нікого не дивує. Ще б пак, адже вони  так багато рухаються! Тому батьки завжди мають вирішувати, чим напоїти дитину. Наше завдання – не просто втамувати, але й дати малюкові можливість заповнити втрату живильних речовин в організмі. І якщо раніше було прийнято варити киселі й компоти, давати какао й каву з молоком, віджимати свіжі соки, то сьогодні батьки пропонують соки з пакетів, лимонади й навіть енергетичні напої. Спостерігаючи за американськими дітьми, педіатри дійшли висновку, що споживання енергетичних і так званих «спортивних» напоїв найімовірніше призводить до  ожиріння.

       Найкраще втамувати спрагу дитина може саме водою. Тому витратьте час на вивчення ринку й знайдіть таку воду, у якій не містилися б консерванти, але було достатньо мікроелементів для вашої дитини. А якщо ви прагнете, щоб малюк отримав потрібні вітаміни, варіть свіжі компоти морси і киселі. Однак не захоплюйтеся  додаванням цукру.

       Купіть соковичавницю й балуйте дитину свіжим соком. Чи слід давати дитині чай і каву? Чай також містить необхідні зростаючому організму речовини, а кава або какао з молоком здавна є складовими дитячого меню.

 

Намистинки і К °

 

 

Звичайно, всі чули про ґудзики, квасолини і інші дрібні предмети, які ЛОР-лікар дістає з вух, носа або дихальних шляхів малюків. Напевно, ви думаєте, що це доля крихітних нетяма, які ще не розуміють, що так робити "ай-ай-ай"? Але так далеко не завжди. Крихти можуть засунути собі що-небудь в ніс або вухо, швидше за все, випадково, неусвідомлено, а ось 3-6 річна дитина зробить це абсолютно свідомо, і причини будуть дуже різні. Малюк росте, стає більш розумним і винахідливим, розширюються сценарії його рольових ігор, посилюється пізнавальний інтерес до навколишнього світу і собі самому. Одна моя подруга виявила у чотирирічної дочки в носі велику намистину, яку вона засунула туди з цікавості: "А що станеться з моїм носом, якщо я так зроблю? Чи зможе він дихати?" На щастя, нічого статися не встигло. Ця ж дівчинка, граючи в лікарню, складала в рот ґудзики "начебто таблетки". І чим розвинену уяву, тим винахідливішими можуть стати вчинки дитини. І марно ховати від нього всі дрібні предмети в будинку (та це й неможливо). Подібні дії убезпечать грудничка, але не врятують спритного, всюдисущого п'ятирічку. Спосіб боротьби з такими горе-експериментаторами один. Необхідно чітко і зрозуміло пояснити дитині можливі наслідки таких експериментів, але не шляхом залякування, а ґрунтуючись на знаннях про своє тіло і його функціях. І чим раніше ви почнете такі розмови, тим краще. Адже навіть трирічний малюк здатний зрозуміти елементарні основи фізіології. Але пояснюйте все це не тоді, коли "грім грянув вже", а для профілактики. І стосується це не тільки сторонніх тіл, але і абсолютно всіх інших правил безпеки. Для того щоб все дохідливо пояснити дитині, знадобиться дитяча енциклопедія про людину з хорошими реалістичними картинками, але підійде і дорослий медичний атлас (саме по ньому ми з дітьми і вивчаємо будову нашого тіла). Розкажіть маляті про дихальній системі, про те, як ми дихаємо, як важливо, щоб дихальні шляхи залишалися вільними для проходження повітря і до яких сумних наслідків може призвести зупинка дихання. І що відноситься це не тільки до намистин і ґудзиків, а й до всіляких ігор з одяганням кульків на голову і ременів або поясів на шию ("я собачка і буду ходити на повідку"). Не забудьте поговоріть з дитиною та про орган слуху, розгляньте його пристрій і розкажіть про те, як сумно для людини не чути спів птахів, шум вітру та дощу, музику, голоси близьких людей. Адже саме до цього може призвести засування у вуха паличок, сірників, горошин та інших предметів. Аналогічно розповідайте і про наслідки інших необдуманих вчинків.

Є одна у льотчика мрія ...

 

 

Наступне про що варто було б розповісти - це вікна, балкони, шафи та інші зони підвищеної небезпеки. Актуальність цієї теми обернено пропорційна віку дитини: дитина дорослішає - ризик знижується, але до певної межі. Для забезпечення безпеки крихти досить поставити спеціальні обмежувачі на вікна та двері, для провітрювання відкривати лише кватирки і не залишати малюка без нагляду на балконі. Старша дитина вже розуміє, що висота - це небезпечно, але разом з тим вона притягує його, ніби магніт. Є певна категорія дітей, які бояться висоти, але трапляються й інші, у яких інстинкт самозбереження як би притуплені, і вони здатні на деякі необдумані вчинки. І знову випадок з життя зі щасливим кінцем. Моя подруга дитинства недавно згадувала, як років у шість їй захотілося посидіти на балконних поручнях, звісивши вниз ноги. І вона це майже здійснила на своєму балконі на ... дев'ятому поверсі. Підставивши табурет, вона почала перекидати ногу через поруччя, але, на щастя, впустила вниз тапочку. Злякавшись, що мама буде її лаяти (мама в цей час спала після нічної зміни), подруга побігла вниз за тапки і більше вже не зважилася повторити задуманий подвиг. Можливо, саме "тапочки" політ подіяв на неї протверезливо. Коли ми вчилися у першому класі, то частенько грали разом у подруги вдома. Батьки її були на роботі, а ми іноді розважалися тим, що залазили на шафу. Споруджували кволу конструкцію зі стільців і табуретів, затягували нагору яблука та іншу харчі і сиділи там, уявляючи себе якими-небудь звірками. Зараз страшно навіть згадувати ... І хіба ми не знали і не розуміли, що це небезпечно? Знати-то знали, але чи розуміли? Напевно у багатьох з вас є якісь подібні дитячі спогади і відчуття. Добре б про них не забувати. Тоді вам буде набагато легше зрозуміти вчинки і психологію вашого малюка і запобігти можливій трагедії. Для дитини має бути абсолютним табу, виглядаючи у вікно чи з балкона, підставляти під ноги стілець або інше пристосування. Адже, зазівавшись, він може занадто сильно висунутися назовні ... І лише довірчі, регулярні бесіди допоможуть донести до свідомості маленького "льотчика" всі можливі наслідки небезпечних ігор з висотою. Для особливо безстрашних і непокірних хлопців можна провести "шокову" терапію, показавши, як летить з вікна і розривається при ударі об землю паперовий або целофановий пакет, наповнений водою. Таке залякування - крайні заходи, але в деяких випадках воно приносить відчутну користь.

Загадковий струм

 

Не можна скидати з рахунків і електрику. Обов'язково розкажіть своїй дитині призначення і пристрій розеток, а ще краще, щоб тато разом з малюком розібрав одну з них. Одного разу побачивши пристрій розетки, дитина, швидше за все, не захоче розбирати її самостійно. Тому пояснюйте і постійно нагадуйте малюкові, як небезпечно засовувати в розетку різні предмети, особливо металеві. Покажіть дитині, як правильно вставляти вилки електроприладів у розетку і витягувати їх. Підкресліть, що робити це можна тільки в присутності батьків і зверніть увагу на те, що не можна доторкатися руками до металевих контактів, особливо не потрібно цього робити мокрими руками. Важливо, щоб дитина зі страху бути покараним не приховав від вас можливий неприємний інцидент. Оскільки іноді електротравми мають віддалені негативні наслідки.

 

 

Це ж повною мірою відноситься і до побутових отруєнь

 

 

 

                          Привабливі баночки та пляшечки

 

Ми всі багато разів чули і відмінно знаємо правило: ліки, миючі засоби, побутова хімія та інші отруйні речовини повинні зберігатися в закритих ящиках або шафах. Знати-то знаємо, але чи виконуємо? Я теж частенько нехтувала таким правилом, поки не потрапила на заняття з токсикологічної хімії і не наслухалася страшних історій з практики судової медицини. За статистикою, саме отруєння побутовими отрутами стоять на першому місці серед усіх нещасних випадків, що відбуваються з дітьми. І трапляється це через нашу недбалість. Поки малюк знаходиться під нашим пильним наглядом, ми розслабляємося, наївно вважаючи, що він вже достатньо свідомий. Але, залишаючись вдома на самоті, дитина може з інтересу або від нудьги почати обстежити вміст банок і флаконів, тим більше що всі вони такі яскраві і красиві. Найчастіше діти пробують вміст флаконів помилково, сплутавши їх із знайомими продуктами харчування (сік, мед, варення) або спокусившись на красивий колір і приємний запах. Тому дуже важливо показувати дитині наявну в будинку побутову хімію і пояснювати її призначення. Зверніть увагу малюка на те, що багато засобів настільки отруйні, що працювати з ними краще в рукавичках. Дитина повинна абсолютно чітко знати, що ніякі з цих засобів не можна пити і їсти, навіть якщо вони "їстівне" пахнуть. Нагадуйте про це частіше і обов'язково розповідайте про можливі наслідки подібних "дегустацій".

 

Це ж стосується і ліків. З ними теж вистачає проблем. Будь-яка дитина хоч раз у житті їх вживав і впевнений, що ліки - це потрібно і корисно. Не варто його в цьому переконувати, але поясніть, що ліки може призначати лише лікар, а іноді мама, і що кожен препарат допомагає тільки при певної хвороби, в інших же випадках може бути небезпечним. Ніколи не довіряйте навіть самому свідомому дитині самостійно приймати необхідні ліки, він завжди повинен робити це під вашим контролем. Так, шестирічна донька подруги мала щоранку з'їдати по шість гомеопатичних крупинок. Вона кілька днів робила це дуже відповідально, а потім захопилася і з'їла відразу всю баночку ...

 

Ніколи не залишайте ліки в доступних для дитини місцях, поки їй не виповниться хоча б років 8-9. Навіть нешкідливий, на наш погляд, флакончик судинозвужувальних крапель, які ми капаємо в ніс при нежиті, може бути смертельно небезпечним для малюка, якщо він його вип'є ...

 

Казки-помічники

 

Казки - вірні помічники батьків у багатьох життєвих ситуаціях. Загалом, казка - брехня, але щось в ній є ... І якщо ви будете не просто читати малюкові на ніч казкову історію, а й обговорювати прочитане, то з раннього дитинства закладіть основи необхідних правил безпеки. Ну як ще зрозуміліше можна пояснити дитині, що не можна відкривати двері квартири чужим людям, навіть якщо вони здаються хорошими і добрими, як не на прикладі казок. Ось вовк і на маму-козу став схожий, і на бідну маленьку овечку, тільки б обдурити довірливих козенят і поросят. А мета-то зрозуміла - з'їсти їх усіх. Тільки казки закінчуються хепі-ендом, а ось в житті частіше все зовсім навпаки ... Майже в будь-якій казці, народною або авторською, є гідні обговорення моменти. Це й згадані "Троє поросят", і "Вовк і семеро козенят", і "Червона Шапочка", і навіть "Колобок". У А. Усачова в книзі "Маленька собачка Соня" є повчальна, але не страшна історія про Сонін експериментах з електрикою. А чудова казка А. Ліндгрен "Малюк і Карлсон" - це просто підручник з ОБЖ, тільки і обговорюй екстремальні ситуації, в які Малюка втягував невгамовний Карлсон ... Загалом, побільше вам, дорогі батьки, винахідливості, розуміння і здорового глузду і тоді з вами і вашими малюками ніколи нічого не трапиться ...