Сторінка музичного керівника

Музичний керівник Гончарова Ірина Василівна

Стаж роботи : 37років

На посаді музичного керіника закладу 33 роки


    Музичний керівник Гончарова Ірина Василівна

намагається формувати у дітей перші уявлення про навколишній світ через музику, прищеплюючи їм почуття відповідальності за все живе, що їх оточує. Проводить такі педагогічні заходи: музичні заняття, розваги, драматизації, які впливають на художньо-естетичний розвиток малят. Ірина Василівна – творчі педагоги, відмінно володіють методикою музично-естетичного виховання дітей, проводять цікаві і чудово підготовлені свята, музичні заняття, з захопленням вчать дітей співу, танцям. Музичне виховання і навчання не тільки духовно впливає на дітей, а й зміцнює їх фізичні сили. Музика створює життєрадісний настрій, підвищує тонус м’язів, активізує діяльність всього організму. Змінюється постава дитини, коли вона рухається під красиву танцювальну музику, легким стає її біг під легку акцентовану музику, в процесі співу розвивається дихання, зміцнюються голосові зв′язки. Музика використовується дітьми в різних іграх. Знайомі пісні часто звучать в сюжетно-рольових іграх: можна заспівати колискову ляльці або потанцювати, наспівуючи веселу мелодію. Пісня організує дії, виразність, ритмічність рухів, дозволяє висловити почуття і настрої, що виникають в ході гри. У нашому дитячому закладі обладнаний музичний зал, в якому діти займаються музикою, танцями; отримують елементарні навички гри на музичних інструментах; вчаться слухати і розуміти класичну музику. У музичний зал приходять діти на цікаві дозвілля та розваги; тут проходять урочисті свята та забави. Свято – це своєрідний підсумок певного періоду загальної роботи з дітьми. Урочиста обстановка, святкове оформлення залу, казкові персонажі, участь у хороводах, іграх, забавах породжує яскраві враження у дитини. Отже, музичне заняття – необхідний компонент підготовки дітей до школи.

 

 

 Музика це мова почуттів.

Василь Сухомлинський

 

Як правильно слухати класичну музику з дітьми.

 

Всі знають, що класичну музику треба слухати в цілковитій тиші. Спочатку, обрану музичну пєсу треба дати дитині «програти». Хай він підіграє у такт мелодії на любому імпровізованому інструменті. Запитайте його, що він відчуває коли слухає музику. Запропонуйте дитині затанцювати свою фантазію під цю мелодію. Тепер, коли дитина «відчула» мелодію тілом, знайшла її у собі за допомогою фантазії та емоцій, можна розповісти дитині, як слухають музику у концертних залах. Малюк за вашим проханням посидить тихенько, а ви запропонуйте йому пограти у «відгадайку». Попросіть його назвати знайому йому мелодію серед незнайомих уривків. Побачите, як він зрадіє, коли почує «свою». Тепер він готовий до прослуховування музики. Це стане для нього справжнім задоволенням, та з кожним новим прослуховуванням буде звязана купа позитивних емоцій. Любіть свою дитину, приділяйте їй як можна більше часу, і тоді вона дійсно стане різнобічно розвиненою людиною.

 

 

 

 Як прищепити дитині любов до слухання музики.

 

Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не памятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.

 

Найпростіший спосіб це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику, разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою! Другий спосіб це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: «Пори року» П. Чайковського та Вівальді. Пєси, які не мають певного сюжету, по своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір.

 

Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття стають виразніші. З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. Самі «активні слухачі», років в 5 – 6 вперше потрапляють на справжні концерти. Але багатьом діткам до вподоби музикування в домашніх умовах. В решті решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!

 

Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику (ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти ваша дитина(сопілка, барабан, металофон). До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається! Музикуйте і експериментуйте!

 

 

 

 

 

 

 В світі загадкових музичних звуків.            

Що таке звук? Звук – це вібрація, яка має вплив на любий предмет, живий організм, в тому числі і людський. У фізиці відомий такий дослід: на листок з залізом насипають пісок і діють на нього різними звуками – пісок при цьому починає приймати різні форми, для кожного звуку свої. Чому? Тому, що кожний звук має свої притаманні тільки йому особливості. Вони – то складають, як у калейдоскопі, різноманітні узори. По цим особливостям ми можемо відрізнити один звук від іншого і при необхідності впізнати, виділити із всього звукового різнобарв'я той звук, який для нас важливий і необхідний в даний момент. Вміння розпізнавати ці особливості, або, як кажуть педагоги, особливості звуку складають основу розвитку музичних здібностей. Які ж загальні особливості звуку? Спочатку розділимо всі оточуючі нас звуки на дві важливі групи: звуки шумові (від слова «шум», «шуміти») і звуки музичні (від слова «музика»). Із музичних звуків складається будь – яка пісня, будь – який музичний твір, будь – яка мелодія, у таких звуків і назва особлива – мелодійні.

Завдання: Роздивіться малюнки і запитайте дитину де вона чує шумові звуки, а де музичні.

 

Висота звуку та звуковисотний слух

Тепер ви знаєте, шановні батьки, що звуки по силі бувають не однакові, але розрізняються між собою не тільки динамікою. Щоб дізнатись ще про одну таємницю звуку, пограйте з дитиною в гру – діалог. Уявіть, що зустрілись дві людини: одна велика – велика, з низьким голосом, а друга – малесенька, з тоненьким голосочком. Велетень басом питає маленьку людину, а та відповідає йому тоненько і ніжно.

– Де ти живеш? – прогримів велетень.

– У квітці конвалії, – ніжно задзвеніло у відповідь.

– З ким ти дружиш? – знов прогриміло запитання.

– З Дюймовочкою....

Можна придумати діалог далі і виконувати його, не забуваючи про те, що велетень говорить басом (товстим голосом), а казковий малюк –високо, ніжно (тоненьким голоском).

Можна вільно змінювати голос з низького (товстого) до більш високого (тоненького). Зробивши цей шлях голосом декілька разів, ви дізнаєтесь про нову якість звуку.

Отже, кожний музичний звук має свою висоту, яка відрізняє один музичний звук від іншого і любий шумовий від музичного.

А тепер, для розвитку у дитини вміння розрізняти звуки за висотою, пограйте з дитиною.

Дидактична гра "Подумай і відповідай" (для дітей 3 – 5 років)

Ігровий матеріал.

Картки по кількості гравців, на яких зображені ведмідь, зайчик, пташка.

Хід гри.

Дитині дають картки. На піаніно чи у грамзапису звучить мелодія: «Зайчик» муз. М. Старокадомського; «Ведмідь» муз. М. В. Ребікова; «Горобчики» муз. М. Красєва. (Можна підібрати другий музичний матеріал) Дитина впізнає мелодію і підіймає відповідну картку. В процесі гри розвивається вміння роз­різняти звуки низького, середнього та верхнього регістрів.

У піаніно клавіш багато – то сумно звучать вони, то завзято

У крайніх зліва бас гуде, мов по лісі ведмідь іде.

У крайніх справа звуки тоненькі, мов спів пташок маленьких.

У середніх клавішах як раз той же голос, що і в нас.

Тут наступив ранок, і сон перервався. Ніна встала, ласкаво доторкнулася до клавіш піаніно. У відповідь почулися добрі голоси струн.

А тепер, для розвитку у дитини вміння розрізняти звуки за висотою, пограйте з дитиною.

Гра «Дзвіночки» (5 – 7 років)

Ігровий матеріал.

Два набори дзвіночків різних за висотою Картинка з зоб­раженням дзвіночків.

Хід гри.

Перед початком гри розкажіть казочку. В грі приймають участь дитина і дорослий. Дорослий сідає спиною до дитини і дзвенить дзвіночками по черзі. Дитина повинна знайти у своєму наборі дзвіночків той, що дзвенів. При повторенні гри дитина і дорослий міняються місцями.

Примітка. Можна використовувати набір дзвіночків, різних за висотою. Замість дзвіночків можна використовувати металофон або, наприклад, те, що є вдома, склянки з тоненького скла, наповнені водою. Різний рівень води у склянках впливає на висоту звуку. Вдаряти по склянках треба легким рухом, використовуючи звичайну ручку або олівець.

 

 Ігрові завдання для розвитку пісенної творчості та почуття ритму у дітей дошкільного віку.

Гра з машиною картинки по назвам

Дорослий пропонує дитині погратися з машиною. Дитина возить її і гуде: «Бі – бі – бі!». Дорослий дає малюку різні за величиною машини, пропонуючи показати як гуде велика і маленька машини, повторює найкращі співвідношення звуків, які відрізняються за висотою.

Гра з пташкою

Дитині пропонують іграшкові пташки різні за розмірами. Дорослий просять показати, як співає кожна пташка на склад «ку – ку» (так, щоб звучання змінювалося за висотою, відповідно величині іграшки).

Гра з коником

Дорослий просить дитину показати, як скаче маленька конячка, промовляючи «цок – цок» в різному темпі і ритмі.

Дати пояснення: конячка спочатку скаче швидко (поспішає), а потім повільно (втомилася).

Колискова ляльці

Дорослий пропонує дитині поколихати ляльку, наспівуючи їй колискову на склад «баю». Сам слухає і підспівує, закріплюючи створену дитиною інтонацію. Бажано включити або заспівати ніжну колискову. Зверніть увагу дитини на те, які ніжна та спокійна мелодія у колискової. Під цю мелодію засинають не тільки дітки, а і ляльки, пташки, тваринки. Колискова – це мамина пісенька перед сном.

Лялька танцює

Дорослий пропонує дитині показати, як лялька танцює або крокує, наспівуючи свою інтонацію на склад «ля».

Побажання. Запропоновані ігри є попередньо першочерговим кроком формування музично – творчих проявів у дітей. На цьому етапі ставиться мета: розвивати у дітей орієнтацію в різних якостях музичного звуку через гру в якої дитина комбінує музикальні звуки, які відрізняються за висотою, тривалістю, динамікою.

 

.

 Музичні казки

Музична казка про висоту звуків.

Жили – були три веселих дзвіночка: Дінь, Дан і Дон. У кожного з них. була своя пісенька. Дзвіночок Дінь співав тоненьким, високим голосочком. Середній дзвіночок Дан співав свою пісеньку середнім голоском. А у дзві­ночка Дона голос був товщий, нижчий ніж у його друзів і його пісенька звучала по – іншому.

Дзвіночки висять хитаються, дзвенять, повторимо їх дзвін: дінь – дінь, дан – дан, дон – дон.

Подивіться на ці три лінії. На кожній з них зображений дзвіночок. Дзвіночки співають свої пісеньки. Впізнайте, який дзвіночок дзвенить вище всіх? Який нижчий всіх? Заспівайте пісеньку кожного дзвіночка і одночасно покажіть рукою висоту звуку.

Казка «Про високі та низькі звуки»

За синіми морями, за густими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна.

Правили країною Музичний король та принцеса Акизум, а жили вони в чудовому сонячному палаці, який із усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.

Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи.

Музика природи, це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало Акизум.

Саме так, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо – високо, а як виводять свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно. Так і з’явились високі та низькі звуки. Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.

Казка «Як виникли ноти?»

 Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.

Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти

Казка «Де живуть ноти?»

 Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї, біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісні дощику та дзвін краплин.

– Яка красива музика звучить навколо!, – подумало деревце.

– Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли музики?... А може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки?... Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту.

А звуків є всього сім – сіла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно, й буває в сім’ї.

І розлетілися звуки – ноти по гілочках. Першою від самого сонечка прилетіла сонячна нота – Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка – Мі, на першій. Фантастична нота – Фа поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою.

Прислухаємось.

(Звучить пісеньку, яка складається з цих трьох нот)

Незабаром прилетіли ще дві подружки; вони не дуже любили, коли жарко, і хотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота – Ре.

(Можна дограти пісеньку до кінця, із добавлянням ноти – Ре)

А скромній і добрій ноті – До, місце на гілочці не вистачило.

– Що ж робити?, – подумало деревце. Як знайти місце для доброї ноти?

«Куди ж поселити добру ноту?»

 Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитись в ноту: адже ж на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо.

– Я звернусь за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить всі музичні справи. – вирішило деревце.

Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього – корона. Однією рукою він міцно тримає гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на цю гілочку. Іншою – показує, куди сідати усім нотам.

Деревце зраділо, що в музичній державі з’явився король: адже без нього незрозуміло, це ноти, чи може, картоплинки?

Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук – ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях. А люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали й стали краще розуміти музику.

Але раптом, до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний – Ля та самостійний – Сі. Першою почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитись трішки далі від усіх ноток, так як любив самостійність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалась.

Лагідний звук – Ля, зовсім невпевнено, вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті – Сі. І зажили ноти – подружки дружно, як у хорошій сім’ї.

Ви спитаєте, а чим же займалося наше щасливе сімейство?

Тож послухайте.

Фізична хвилинка «Музикальна сімейка»

Прилетіла нота До,

Опустилася в гніздо.

Бачить в кухні ноту Ре,

Котра п’є яйце сире.

У світлиці нота Мі

Розважається з дітьми

На балконі нота Фа,

Диригує: – Раз – і два!

Біля неї нота Соль

Ремонтує парасоль.

А весела нота Ля

Примовляє: – Тра – ля – ля!

Замахала нота Сі

Враз притихли голоси.

І сказала ноті До:

– Покидаємо гніздо,

Посідаємо на дроти

І по черзі з висоти

Заспіваємо усі:

До, Ре, Мі, Фа

Соль, Ля, Сі.

Ви, мабуть, спитаєте, як же звуть Музичного короля? Назвали його незвичним ім’ям: Скрипковий Ключ. Ключ – тому. що він відкриває нам таємницю розташування нот. А Скрипковий – тому, що ці ноти, коли знову перетворюються у звуки, дуже красиво звучать на скрипці, а Король любить звучання скрипки.

Помічник у нас він звичний.

Ми звемо його ключ Соль.

Пам’ятаєте, однією рукою він міцно тримає другу гілочку, куди першою прилетіла нота Соль. Саме тому Музичного короля називають ще й ключ Соль. Усе нам скаже ключ Скрипковий король. Він над нотами король.

І з того часу люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали і стали краще розуміти музику.

Пам’ятка для батьків :

Як організувати домашнє дитяче свято

У батьків, які вирішили самостійно організувати дитячу вечірку, крім турбот, чим розважити і нагодувати гостей обов’язково виникне питання – як провести свято, щоб все пройшло гладко, без сліз і розчарувань. Ось декілька порад:

Будуйте розваги так, щоб діти “грали проти поля”, а не змагалися один з одним. Спільні пошуки скарбів, колективне заробляння призів на команду згуртує хлопців краще, ніж суперництво (нагадую, що мова йде про свято для дошкільнят).

Якщо ваш сценарій побудований на виконанні завдань – не вимагайте, щоб всі діти виконували кожне завдання. Це затягує захід, інші гості нудьгують, когось доводиться вмовляти. Так що нехай 1-2 добровольця візьмуть участь у конкурсі (і не треба вимагати строгого виконання правил), і переходите до наступної гри. А ось якщо всім дітям захочеться, і по кілька разів, кидати кульки в ціль або проходити смугу перешкод – відійдіть в сторону і дайте їм награтися.

Приготуйте призи та подарунки для всіх гостей. Краще однакові. Якщо ви збираєтеся давати призи за перемогу в конкурсах, обов’язково придумайте, як і за що ви будете нагороджувати тих, хто програв. Ігор і розваг повинно бути з запасом, але не прагнете продемонструвати гостям всю придуману програму. Між конкурсами та іграми робіть паузи. Не намагайтеся перекричати дитячий гамір, а вичікуйте, коли малюки заспокояться і подивляться на вас в очікуванні продовження. Будьте обережні з музикою. Багато дітей сприйнятливі до різких звуків. Крім того, навіть ненав’язливий звуковий фон погано діє на збудливих дітей. Тому музику, як і мультфільми, включайте, але не надто голосно і ненадовго.

Придумайте кілька справ для “пустельників” – дітей, які не зможуть або не захочуть влитися в колектив. Мультфільм, цікава розмальовка, конструктор, виробний набір допоможуть дитині не відчувати себе самотнім.

Якщо дитяча компанія розбушувалася – відразу ж запропонуйте їм спокійне заняття: зробити браслет з намистин, розсортувати з закритими очима геометричні фігури, пограти в “Море хвилюється” або “Зіпсований телефон”.

Приготування до свята нерідко проходять цікавіше самого торжества. Прикрашати приміщення, готувати частування, брати участь в концерті або виставі, робити подарунки батькам маленьким гостям буде не менш цікаво, ніж брати участь в іграх і конкурсах. Забудьте про «не встигли», «не вдалося», «не вийшло». Успіх свята вимірюється дитячими посмішками, а не кількістю страв на столі або пунктами у розважальній програмі.

                                          ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. РАНІЙ ПРОЯВ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ГОВОРИТЬ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ПОЧИНАТИ МУЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ ЯКОМОГА РАНІШЕ. ЯКЩО НЕ ЗАКЛАСТИ З САМОГО ПОЧАТКУ МІЦНИЙ ФУНДАМЕНТ, ТО МАРНО НАМАГАТИСЯ ПОБУДУВАТИ МІЦНИЙ БУДИНОК: НАВІТЬ ЯКЩО ВІН БУДЕ КРАСИВИЙ ЗОВНІ, ВІН ВСЕ РІВНО РОЗВАЛИТЬСЯ НА ШМАТКИ ВІД СИЛЬНОГО ВІТРУ І ЗЕМЛЕТРУСУ - ВВАЖАЮТЬ ПЕДАГОГИ. ВТРАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУ, ТВОРЧИХ, МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ, БУДЕ НЕПОПРАВНОЮ.

2. ШЛЯХ РОЗВИТКУ МУЗИКАЛЬНОСТІ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ОДНАКОВИЙ. ТОМУ НЕ СЛІД ЗАСМУЧУВАТИСЯ, ЯКЩО У НАШОГО МАЛЮКА НЕМАЄ НАСТРОЮ ЩОСЬ ЗАСПІВАТИ АБО ЙОМУ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ТАНЦЮВАТИ, А ЯКЩО І ВИНИКАЮТЬ ПОДІБНІ БАЖАННЯ, ТО СПІВ, НА ВАШ ПОГЛЯД, ЗДАЄТЬСЯ ДАЛЕКИМ ВІД ДОСКОНАЛОСТІ, А РУХИ СМІШНІ І НЕЗГРАБНІ. НЕ ТУРБУЙТЕСЯ! КІЛЬКІСНІ НАКОПИЧЕННЯ ОБОВ'ЯЗКОВО ПЕРЕЙДУТЬ В ЯКІСНІ. ДЛЯ ЦЬОГО ПОТРІБЕН ЧАС І ТЕРПІННЯ.

3. ВІДСУТНІСТЬ БУДЬ-ЯКОЇ ІЗ ЗДІБНОСТЕЙ МОЖЕ ГАЛЬМУВАТИ РОЗВИТОК ІНШИХ. ЗНАЧИТЬ, ЗАВДАННЯМ ДОРОСЛОГО Є УСУНЕННЯ НЕБАЖАНОГО ГАЛЬМА.

4. НЕ «ПРИКЛЕЮЙТЕ» ВАШІЙ ДИТИНІ «ЯРЛИК» - НЕМУЗИЧНА, ЯКЩО ВИ НІЧОГО НЕ ЗРОБИЛИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЦЮ МУЗИКАЛЬНІСТЬ В НЕЇ РОЗВИНУТИ.

       

           ЩО ТАКЕ МУЗИЧНІСТЬ

  ГЛІНКА, ЧАЙКОВСЬКИЙ, МОЦАРТ, БЕТХОВЕН ... ЗНАМЕНИТІ, ВІДОМІ КОЖНОМУ ІМЕНА. ХТО ОБРАВ ЇМ ШЛЯХ ГЕНІЇВ? ХТО ВИЗНАЧИВ СЛАВУ МУЗИКАНТІВ-КОМПОЗИТОРІВ? ПРИРОДА? БАТЬКИ? ПЕДАГОГИ?

   МОЖЕ БУТИ, ПРОФЕСІЙНІ ЯКОСТІ ПЕРЕДАЮТЬСЯ З ГЕНАМИ? МОЖЕ БУТИ, СИН ВЧЕНОГО, ПОДОРОСЛІШАВШИ, СТАНЕ ВЧЕНИМ, А СИН ПИСЬМЕННИКА - ПИСЬМЕННИКОМ? МОЖНА НЕРІДКО ЧУТИ: «МАБУТЬ, МОЯ МАЛЮК ПІШОВ У БАТЬКА, У НЬОГО ЗОВСІМ НЕМАЄ МУЗИЧНОГО СЛУХУ»! ДОСИТЬ ПОШИРЕНА ФОРМУЛА ВИЗНАЧЕННЯ ВІДСУТНОСТІ ЗДІБНОСТЕЙ У СИНА ЧИ ДОЧКИ.

   ОДНАК ВСЕ НАСПРАВДІ ТРОХИ ІНАКШЕ. ЯКБИ ПОХОДЖЕННЯ БУЛО ВИЗНАЧАЛЬНИМ У ФОРМУВАННІ ЗДІБНОСТЕЙ, ТО ТОДІ ДІТИ ПОКОЛІННЯ ЗА ПОКОЛІННЯМ, УСПАДКОВУВАЛИ Б ПРОФЕСІЇ БАТЬКІВ. АЛЕ ЖИТТЯ НАБАГАТО ЦІКАВІШЕ, І НЕ ТАК ВЖЕ Й РІДКІСНІ ВИПАДКИ, КОЛИ ДИТИНА ВЧЕНОГО СТАЄ СКРИПАЛЕМ, А ЛІКАРЯ - ПИСЬМЕННИКОМ. І ПОЯСНЮЄТЬСЯ ЦЕ ОТОЧЕННЯМ, В ЯКОМУ РОСТЕ МАЛЮК, ЙОГО ВЛАСНИМ ДОСВІДОМ. ВОНИ ВИЗНАЧАЮТЬ В МАЙБУТНЬОМУ І ЗДІБНОСТІ, І ХАРАКТЕР ЛЮДИНИ. І ЯКЩО СИН МУЗИКАНТА ВИБИРАЄ ТУ Ж ПРОФЕСІЮ, ЩО ЙОГО БАТЬКО, ТО ПРИЧИНА ЦЬОГО НАСАМПЕРЕД У ТОМУ, ЩО ВИХОВУВАВСЯ ВІН В АТМОСФЕРІ МУЗИКИ, ЩО З ПЕРШИХ ДНІВ ПОЯВИ НА СВІТ БУВ ЗАНУРЕНИЙ У СВІТ ЧАРІВНИХ ЗВУКІВ.

  ПЕДАГОГИ, МУЗИКАНТИ ПРИЙШЛИ ДО ВИСНОВКУ ПРО ТЕ, ЩО ЗАДАТКИ ДО МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ТОБТО ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ОРГАНІЗМУ, НАПРИКЛАД ОРГАНУ СЛУХУ АБО ГОЛОСОВОГО АПАРАТУ) Є У КОЖНОГО. САМЕ ВОНИ СКЛАДАЮТЬ ОСНОВУ РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ. ПОНЯТТЯ «НЕ РОЗВИВАЄТЬСЯ ЗДАТНІСТЬ», ЗА ТВЕРДЖЕННЯМ ВЧЕНИХ, ФАХІВЦЕМ В ГАЛУЗІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ МУЗИКАЛЬНОСТІ, САМА ПО СОБІ Є АБСУРДНОЮ. ВВАЖАЄТЬСЯ ДОВЕДЕНИМ, ЩО ЯКЩО ДЛЯ МУЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ З САМОГО НАРОДЖЕННЯ СТВОРЕНІ НЕОБХІДНІ УМОВИ, ТО ЦЕ ДАЄ ЗНАЧНИЙ ЕФЕКТ У ФОРМУВАННІ ЙОГО МУЗИКАЛЬНОСТІ. ПРИРОДА ЩЕДРО НАГОРОДИЛА ЛЮДИНУ. ВОНА ДАЛА ЇЙ ВСЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ БАЧИТИ, ЧУТИ, ВІДЧУВАТИ НАВКОЛИШНІЙ СВІТ. ВОНА ДОЗВОЛИЛА ЇЙ ЧУТИ ВСЕ РІЗНОМАНІТТЯ ІСНУЮЧИХ НАВКОЛО ЗВУКОВИХ ФАРБ. ПРИСЛУХАЮЧИСЬ ДО ВЛАСНОГО ГОЛОСУ, ГОЛОСАМ ПТАХІВ І ТВАРИН, ТАЄМНИЧОГО ШЕЛЕСТУ ЛІСУ, ЗАВИВАННЯ ВІТРУ, ЛЮДИ ВЧИЛИСЯ РОЗРІЗНЯТИ ІНТОНАЦІЮ, ВИСОТУ, ТРИВАЛІСТЬ. З НЕОБХІДНОСТІ ВМІННЯ СЛУХАТИ І ЧУТИ НАРОДЖУВАЛАСЯ МУЗИКАЛЬНІСТЬ - ПРИРОДОЮ ДАНА ЛЮДИНІ ВЛАСТИВІСТЬ. ОТЖЕ, ВСІ МИ ВІД ПРИРОДИ МУЗИЧНІ. ПРО ЦЕ НЕОБХІДНО ЗНАТИ І ПАМ'ЯТАТИ КОЖНОМУ ДОРОСЛОМУ, ТАК ЯК ВІД НЬОГО ЗАЛЕЖИТЬ, ЯКОЮ СТАНЕ В ПОДАЛЬШОМУ ЙОГО ДИТИНА, ЯК ВОНА ЗМОЖЕ РОЗПОРЯДИТИСЯ СВОЇМ ПРИРОДНИМ ДАРОМ. ЯК УЖЕ ГОВОРИЛОСЯ, ОТОЧЕННЯ ФОРМУЄ І ЖИВИТЬ ОСОБИСТІСТЬ. МУЗИКА ДИТИНСТВА - ХОРОШИЙ ВИХОВАТЕЛЬ І НАДІЙНИЙ ДРУГ НА ВСЕ ЖИТТЯ.