Шановні мами і татусі! Ця сторінка саме для Вас. Тож щиро дякуємо, що Ви сьогодні є нашими гостями. Саме тут Ви знайдете поради, рекомендації щодо виховання Ваших дітей.

Чому більшості шестирічок важко адаптуватися до школи?

Початок навчання дитини в 1-му класі — складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності — це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Звикання до школи — тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу.

Адаптаційний період у шестирічок більш тривалий, ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення.

У вересні хворіють більшість дітей, деякі скаржаться на втому, головний біль.

Саме про це попереджають медики.

Це фізіологічна адаптація дітей. 

Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем. Діти швидко звикають до класовода. Але проблема в тому, що інших дорослих вони не сприймають як вчителів. Для малечі існує школа, директор, завуч і класний керівник.

Біологічна адаптація — це пристосування до нового режиму навчання й життя. Траплялися випадки запізнень на уроки. Режим дня змінився не лише у дітей, а й у батьків в першу чергу. 

Психологічна адаптація — це входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Всі спілкуються між собою, знаходять партнерів для гри. Діти вже звикли до певних правил: привітання, шикування для переходу в інший клас або в їдальню, миття рук перед сніданком, закінчення уроку по дзвіночку класного керівника. Більшість дітей дотримуються правил поведінки в школі, в їдальні, але потребують постійного нагадування. Особливо, під час перерви. Діти не вміють самостійно складати портфель до школи, самостійно підготуватися до уроку вміють не всі.

Соціальна адаптація — це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:

• функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.
• вік початку систематичного навчання: не випадково
• стан здоров’я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
• рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі;
• особливості життя дитини в сім’ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім’ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім’ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;

• психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
• раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров’я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;

• відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності/

Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:

1.     Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.

2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.

1.     Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.

2.     Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально — психологічну ситуацію.

Дезадаптація

Причини дезадаптації:

1.Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).

2.Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі).

3.Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.

4.Невідповідність режиму, методів виховання і в школі.

5.Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.

Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.

Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.

При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.

   Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.

   Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.

   Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?

   По-перше, необідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".

   Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого  їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.

   Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

   По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.

   Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.

   Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.

   Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.

Про плюси дитячого садка

Нині батьки дедалі частіше замислюються: «Чи потрібно віддавати дитину в дитячий садок?». Адже коли є альтернатива: няні, бабусі чи мама готова побути з дитиною вдома, – батьки починають ретельно зважувати всі «за» і «проти».

 Тож чому варто віддавати дитину в дитячий садок?

• Порядок і манери. У дитячому садку діти навчаються хороших манер і суспільного порядку: вітатися, використовувати слова подяки, прощатися. Не всі батьки приділяють цим умінням достатньо уваги. У дитячому садку діти звикають прибирати за собою, самостійно вдягатися, їсти, проситися в туалет.
• Розкутість. Не всі діти почуваються розкуто перед публікою й у колективі незнайомих та малознайомих людей. Саме в дитячому садку діти можуть перебороти страх публічних виступів та сором’язливість.
• Правила та межі. У дитячому садку діти починають усвідомлювати, що існують певні правила та межі. Складніше їх засвоюють ті діти, яким батьки все дозволяють і ні в чому не обмежують.
• Почуття спільності. У дитячому садку діти вчаться ділитися, чекати своєї черги, виконувати злагоджені дії, допомагати одне одному.
• Соціалізація. Навчити дітей спілкуватися з однолітками – головне завдання дитячого садка. У групі однолітків діти вчаться спілкуватися, встановлювати дружні взаємини і приймати особливості кожного.
• Рухова активність. У дитячому садку діти постійно рухаються, роблять зарядку, відвідують заняття з фізичної культури, гімнастики, щодня гуляють на вулиці.
• Режим дня. Чимало батьків не дотримується режиму дня дитини, нехтує денним сном. Як наслідок, до шести років у багатьох дітей у тій чи тій формі розвивається невротичний стан, з’являються маніпулятивні й істеричні прояви. Денний сон – обов’язковий режимний момент у дитячому садку, який необхідний для того, щоб дитина була здоровою.
• Підготовка до школи. Вихователі розвивають у дітей спеціальні вміння та навички, які визначають програми дошкільної освіти та які необхідні для навчання в школі. Це, зокрема, пізнавальна увага, довільна пам’ять, мислення, комунікативні навички, посидючість.

 Чимало батьків вважає, що віддаючи дитину в дитячий садок, вони порушують прив’язаність. Утім, це хибна думка. Прив’язаність – це не фізичне перебування поруч, а якісно проведений час разом, емоційний зв’язок, прийняття та любов. Дитині необхідні спокійні, щасливі та впевнені дорослі поруч. Адже головне те, як дитина почувається в родині. Якщо батьки змогли дати дитині внутрішній ресурс – любов, турботу, розуміння, – вона і в дитячому садку почуватиметься добре.

Дитина кусається: чому це відбувається і що з цим робити

Звичка кусатися — дуже поширена проблема у дітей, починаючи з піврічного віку аж до молодшого віку. Зазвичай дитина починає кусати груди годує його мами, якщо йому недостатньо молока або якщо молоко туго йде, або ж малюк може упиватися яснами в сосок, якщо він неправильно або незручно прикладений до грудей. Пізніше, після появи перших зубок, дитина починає із захватом вгризатися в іграшки, брязкальця, руки тримають його дорослих — у нього ниють і сверблять ясна, і так він полегшує роздратування. 

У перерахованих вище випадках зі звичкою дитини кусатися можна впоратися. Необхідно прослідкувати, щоб він був ситий, зручно прикладений до грудей. Під час прорізування зубок можна скористатися спеціальними гелями для ясен, і дати дитині іграшки, призначені для гризіння — так звані прорізувачі.

У дітей двох-трирічного віку пристрасть до укусів може проявитися вже як один із соціальних навичок. Таким чином дитина намагається відповісти на образи ровесникам — він не просто б’ється, він дряпається і кусається, або ж залучити до себе увагу дорослих. Під час активної гри з однолітками укус може бути наслідком перезбудження або стресу (у малюка забрали іграшку, або сміються над ним, або ігнорують в колі інших дітей). Кусаючи ж дорослих, дитина привертає до себе увагу — в такому віці йому ще все одно, чи залучати позитивні або негативні емоції батьків, йому просто необхідно бути в центрі уваги. Це не означає, що у дитини є якийсь дефект розвитку — до вступу в садок більшість діток вже навчаються висловлювати свої почуття більш визнаними в суспільстві способами.

Іноді у звичці дитини кусатися побічно винні батьки. Під час гри з малюком акуратно покусуючи його пальчики, п’ятки, ви показуєте йому, що укус — це засіб виразити свою любов, і надалі він буде кусати вас та інших дітей, відчуваючи навіть позитивні емоції. Якщо ваша дитина почала кусатися, постарайтеся приділити йому більше уваги, і спокійно розкажіть йому, як вам боляче, неприємно і образливо від його укусів.

Більш складна ситуація може виникнути, якщо дитина кусається в дитячому колективі. Найчастіше пед. склад ясел або садка не встигає встежити за маленькими «гризунами», або ще погіршують ситуацію, сильно караючи дітей за такий прояв емоцій. Якщо на вашу дитину часто надходять скарги від вихователів та інших батьків — почніть з бесіди з дитиною. Постарайтеся з’ясувати причини такої його поведінки. Якщо насправді, як вважають психологи, укуси в садку — наслідок стресу від перебування в недружньому дитині колективі — можливо, вам доведеться задуматися про зміну садка або ясел. Якщо немає можливості для таких радикальних заходів — постарайтеся на якийсь час скоротити термін перебування дитини в садочку, забирайте його з полудня, хоча б кілька днів. Можливо, це різко скоротить кількість суперечок і сварок з іншими дітками, і стрес малюка розвіється за рахунок більшого за часом спокійного перебування вдома, з близькими.

Крім надто напружений графік або конфлікту в колективі, причиною може стати й домашній стрес, наприклад, якщо у дитини з’явився братик чи сестричка, якщо батьки сваряться або розійшлися, якщо самотня раніше мама (тато) вийшла заміж (одружився) вдруге і в будинку з’явився прийомний тато, чужий ще поки малюкові осіб. Постарайтеся відстежити джерело стресу дитини, спілкуйтеся з ним на рівних якомога частіше, пояснюйте, чому боляче і образливо, коли тебе кусають, хваліть за кожен раз, коли він міг когось вкусити (так само як і подряпати, вдарити, хвицнути) і не кусав.

Якщо вашого малюка кусають в групі ясел або дитячого садка — постарайтеся з’ясувати обстановку в групі. Якщо він занадто боязкий і сором’язливий з іншими дітьми і тому є об’єктом нападок — подумайте, не вибрати чи менший колектив, де соромливому дитині буде простіше увійти в контакт з однокашниками. Можливо, ви віддали дитину в більш старшу за віком групу? Рік різниці в садку — це дуже велика вікова дистанція, дитина може соромитися і боятися більше старших дітей. Буває ж, що об’єктом укусів стає не сором’язливий, а навпаки занадто активний або агресивний дитина — у такому випадку знову ж таки постарайтеся з’ясувати, з якої причини ваш малюк так провокує інших діток.

У кожному разі, укуси в дитячому колективі не є наслідком якогось ментального захворювання дитини. Але якщо ви впевнені, що стрес у житті малюка відсутній, що він не дуже перевантажений, що у нього дружній колектив ровесників і знають й уважні вихователі, а він продовжує кусатися — можливо, вам варто відвідати дитячого психолога. Він допоможе розібратися в більш глибинних і прихованих причини такої поведінки.