Консультації для вихователів

НОВИЙ   БАЗОВИЙ   КОМПОНЕНТ    ДОШКІЛЬНОЇ   ОСВІТИ

https://mon.gov.ua/storage/app/media/doshkilna/2020/21.12/bazovyy%20komponent%20doshkillya.pdf

Вплив  забавлянки   на процес формування словника у дітей раннього віку

  Ранній дошкільний вік, має особливе значення для мовного розвитку дитини. Незважаючи на той факт, що по своїй структурі і правилами мова являє собою одне з найбільших винаходів людства, діти, незалежно від країни проживання, історичних і географічних факторів, соціальних, політичних та економічних змін, які впливають на суспільство, з незвичайною легкістю засвоюють мову і опановують промовою в ранньому дитинстві. 

            Розвиток мовлення неможливий без емоційних вражень дитини. Рідна мова, національна культура історично є благодатним і природним ґрунтом для розвитку емоційних прихильностей, розумових і мовленнєвих здібностей дитини. З давніх часів українського народу на допомогу в цій галузі приходить фольклор - особлива область народної творчості, яка створюється колективно народом і відображає його багатовіковий досвід і світогляд. При цьому одним з найбільш доступних джерел розвитку дитячої мови в ранньому віці є малі фольклорні форми (загадки, потішки, лічилки, колискові). Виховне, пізнавальне та естетичне значення малого фольклору величезна, його не даремно називають народною дидактикою. Несвідомо захоплюючись їм, дитячий розум швидко засвоює найпростіші естетичні і моральні вимоги, дізнається, що таке істинно народну мову, знайомиться з влучними виразами і художньо вірними описами природи і явищами навколишнього життя. На думку А.П.Усовой, з допомогою малих форм фольклору можна вирішувати практично всі завдання методики розвитку мовлення, поряд з основними методами та прийомами мовного розвитку дітей.

        Особливе місце серед засобів малого фольклору займають потішки (забавлянки) - ритмічні поетичні твори, які багато століть передавались від одного покоління до іншого і поступово придбали зміст і форму, відповідні законам дитячої естетики і психіки. Вони являють собою специфічну галузь народного творчості, що поєднує поетичну та музичну складову, світ дітей і світ дорослих. Потішки являють собою ігри дорослого з дитиною (з його пальчиками, ручками, ніжками тощо). З їх допомогою здійснюються ті емоційно-тактильні контакти дорослого і дитини, яких так не вистачає сучасним дітям, крім того вони дозволяють внести в навчальний процес елементи рухової активності, які пов'язані з формуванням мовленнєвої діяльності. Чим більше дрібних і складних рухів виконує дитина, тим більше ділянок мозку включається в роботу. Потішки розраховані на активність самої дитини, коли він виконує самостійно ігрові рухи, співвідносить їх зі змістом. Вони розвивають мовленнєві центри мозку дитини, спонукають її до повторення спочатку дій, а потім і словосполучень, простих слів.      Забавлянка покликана позабавити дитини, відповідно змінюється ритміка пісеньки, вона не завжди співається, частіше розповідається, слова супроводжуються ігровими діями, несучи дитині необхідну словникову інформацію

      Адресовані дітям потішки звучать, як ласкавий мамин говір, висловлюючи турботу, ніжність, віру в благополучне майбутнє. Саме це робить їх психологічно близькими дитині. У зв'язку з цим використання потішок має особливу значущість в перші дні перебування дитини в ДНЗ, в період адаптації, коли маленька дитина потрапляє в незвичну обстановку, нудьгує по будинку, мамі, не розташований до спілкування. Правильно підібрана потешка допомагає йому впоратися з негативними емоціями, налагодити контакт з педагогом, налаштуватися на ефективну взаємодію і навчання. В нашій групі, де навчаються дошкільнята раннього віку, ми застосовуємо потішки з самих перших днів знайомства з дітьми, активно впроваджуємо їх у практику для підтримання правил режиму, до якого так важко звикнути вихованцю в незнайомих умовах. Для цього ми застосовуємо і старовинні, часто багато в чому забуті потішки, а також віршовані форми, створені сучасними авторами. Адже у дитини обов'язково повинно виникати відчуття спадкоємності поколінь. Часто - самі вносимо в них необхідні віршовані зміни в залежності від педагогічної ситуації. Наприклад, розсаджуємо дітей на сніданок: Каша смачна димить, / Віра кашу їсти сідає, / каша Дуже хороша, /Їли кашу не поспішаючи. / Ложка за ложкою, / Їли потроху.

          Молодші дошкільники часто вередують, коли потрібно одягатися на вулицю, це завдання для них ще дуже складна, її хочеться виконати самостійно, що не завжди виходить. Ми допомагаємо дитині одягнутися, примовляючи: «Ось вони чобітки: / Це - з лівої ніжки, / Це - з правої ніжки. / Якщо раптом дощик піде , / Чобіток не впаде!»

      Укладаємо дітей на полуденний сон, кажучи ласкаві слова, супроводжуючи їх відповідними рухами. Підходячи до кожного, поправляємо ковдру, гладимо по голівці, створюємо відчуття домашнього затишку: «Баю, бай, баю, бай, ти собачка не гарчи, / Півник не кричи, Колю, Машу не буди. / Наші дітки будуть спати, / Та великі виростати. / Ось посплять довше - зростуть побільше».

       Застосовуємо ми забавлянки і для підйому дітей, після полуденного сну, особливо у дощову погоду, коли прокидатися особливо важко. По черзі піднімаючи малюків, супроводжуємо їх пробудження словами: «Потягуни-потягушечки / Від шкарпеток до макушечки! / Ми потягнемося-потягнемося, / Маленькими не залишимося!».

        Якщо у дитини щось болить, він ображений, втомився, промовляємо (погладжуючи і заспокоюючи з плавними рухами): «Тихо, дитино, не плач, киця принесе калач!/ Недалечко на мостику, несе калач на хвостику».

На вулиці ми з допомогою потішок вивчаємо з дітьми навколишній світ і його явища: «Тра-та-та! Тра-та-та! Рада снігу дітвора! / Тра-та-та! Тра-та-та! Ми ліпимо сніговика! / Ком на ком поставили, оченята підведемо - / Ніс-морквину вставимо, шапочку знайдемо. / Ось який сніговичок, товстий білий пухлячок!».

         Використовуємо забавлянки та при розвитку у дітей навичок самообслуговування та гігієни. Заохочуємо їх прагнення до самостійності, називаємо предмети одягу, взуття і читаємо відповідну потешку, вчимо вмиватися, чистити зуби після їжі, створюючи в дітей позитивні емоції: «Від водички, від водиці / Все посмішками іскриться! / Від водички, від водиці / Веселіше квітам і птахам! / Оля вмивається, / посміхається Сонцю!».

З допомогою потішок також вивчаємо частини тіла: «Рот мій вміє їсти, / дихати Ніс, а вушка слухати, / Глазоньки моргати-моргати, / Ручки - все схопити-хапати».

           Багато з досліджуваних потішок ми використовуємо і в ході ігор з дітьми з різними предметами, запам'ятовуючи їх зміст і послідовність дій, наприклад, укладаючи ляльку. Під час ігор діти із задоволенням згадують і промовляють слова потішок, якщо вони супроводжуються розгляданням сюжетних «живих» картинок - педагог, самі діти, ляльки та іграшки - все разом втягуються в процес і дозволяють наочно уявити собі жести, міміку, позу того чи іншого персонажа потішки, відчути своє ставлення до нього, правильно зрозуміти і емоційно передати зміст потішки, її слова. Дуже важливо використовувати і музичні забавлянки («Ну-ка всі встали в коло», «Хлоп», «Всім додому пора» та ін), розвиваючи мелодику й ритм висловлювань, для чого в нашій роботі застосовуються музичні аудіодиски.

Необхідно, щоб робота з потішками не обмежувалася тільки стінами дитячого садка. Вона повинна носити систематичний характер. Тільки тоді вона приносить позитивні освітні результати в розвитку словника дитини і позитивні емоції. Тому ми обов'язково залучаємо до роботи і батьків, пропонуючи їм разом з дітьми підготувати ілюстровані папки-портфоліо з потешками за різними темами, які регулярно проводимо батьківські збори, де розповідаємо, як формувати ті чи інші словникові та життєві навички у дитини через використання ігрових прийомів і художнього слова, роздаємо батькам методичні пам'ятки з набором потішок, щоб для дітей створювалася ідентична і звична розвиваюча обстановка і вдома, і на заняттях у ДНЗ. Діти та батьки із задоволенням беруть участь у цій спільній роботі, що зміцнює їх взаємодія та комунікаційні зв'язки. Крім того, в різному середовищі діти вчаться відчувати різну інтонаційну та емоційне забарвлення мови. Одна і та ж потешка у мами, тата, вихователя і самої дитини, у «виконанні» його улюбленої іграшки може звучати зовсім по-різному: з нотами радості, тривоги, жалю, ніжності, турботи і т.д. Потішки часто змінюються, отримуючи нові варіанти трактування у промові батьків і дітей

           Наш педагогічний досвід використання потішок в ДНЗ дозволяє стверджувати, що вони відіграють значну позитивну роль у процесі розвитку словникового запасу у дітей раннього дошкільного віку. Через освоєння їх образів відбувається мовленнєвий знайомство дитини з навколишнім світом, закладається фундамент безперервної пізнавальної діяльності. Через потішки дитина не тільки опановує рідною мовою, але і, освоюючи його красу, лаконічність залучається до культури свого народу, отримує перші враження про неї. Потішки дозволяють результативно розвивати фонематичний слух дітей, адже в них використовуються звукосполучення - награвання, які повторюються декілька разів у різному темпі, з різною інтонацією, виконуються на мотив народних мелодій. Все це дозволяє дитині спочатку відчути, а потім усвідомити красу рідної мови, граматично правильну форму слова. Потішки вчать дитину бачити незвичайне у звичайному слові, формують пошану до результатів діяльності багатьох поколінь і уміння творчо застосовувати отриманий мовний досвід, словниковий запас в нестандартних ситуаціях. Крім того, вони сприяють руховій активності дитини, розвитку дрібної моторики, активізуючи роботу мозку, задовольняють потребу дитини в емоційному, тактильному контакті з дорослими. Тому діапазон використання потішок вкрай широкий. Вони таять у собі невичерпні навчальні можливості, накопичені народом, прекрасний мовний матеріал, який можна використовувати у всіх видах діяльності.

Роль вихователя в період адаптації малюків до дитячого садка

З першого дня дитини в дошкільному закладі вихователь активно працює з сім’єю, щоб полегшити адаптацію малюка. Працювати буде легше, якщо педагог дізнається від батьків, про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб мама відчула: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них її конкретну дитину й готовий брати до уваги всі її особисті відмінності.

Було б дуже добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, й мовою, й жестами виявляв своє тепле ставлення до нього. Розташуватися треба так, щоб очі дорослого були на рівні очей дитини. Якщо вона охоче йде на контакт, варто взяти її за руку. Якщо ж малюк притуляється до мами – не наполягайте. Нехай мама тримає його за руку стільки, скільки він захоче. Зазначимо, що теплий, доброзичливий, уважний прийом обумовлює й перші враження дитини про дитсадок, і її настрій, і готовність попрощатися з матір’ю, залишитися в групі. Так само важливо, щоб педагог тепло прощався з кожною дитиною.

Перші контакти з дитиною – контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий й захищати в цьому новому місці.

Від початку перебування дитини в дошкільному закладі педагог має забезпечити, насамперед, психологічний і фізичний комфорт для дітей, пом’якшити труднощі переходу від домашнього (різного в усіх) до суспільного (однакового для всіх) способу життя.

У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини й заслужити її довіру, це – основне завдання вихователя. Допомагають дітям справитись з напруженням, стресами улюблені іграшки чи речі, принесені з дому – лялечка, іграшковий песик тощо. Ці предмети в садочку дитина може носити з собою, класти у свою шафу, а ляльку навіть брати на час денного сну до ліжечка.

Налагодженню теплих стосунків сприяють й індивідуальні звертання. Малюки, які прийшли в дитсадок із сім’ї, не реагують на узагальнене « діти». Але звертатись до них слід з одного боку індивідуально, за ім’ям: «Марійко,ходімо мити ручки», а з іншого – наголошування на приналежності до групи, вчити реагувати на звернення «Діти» і т. ін.: «Діти, тепер усі сідайте за столики! І ти, Марійко, сідай, і ти Костю, – ось сюди». Дитина може не реагувати на слова вихователя й тоді, коли, наприклад, він використовує у звертанні до дитини з російськомовної сім’ї український аналог її імені: Ксенія – Оксанка; Лена – Оленка; або ж удома дитина звикла до якогось своєрідно скороченого імені: Олександр – Олесь, а не Сашко тощо.

Усі незвичні дітям дії слід проговорювати, пояснювати, багаторазово повторювати: «Зараз ми всі будемо одягатись на прогулянку. Підійдіть до своїх шаф – це Оленчина шафа, а це – Дмитрикова, а це – твоя».

Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, з якими вдома вони не стикались або звикли робити інакше. Звичайно, найважливішим залишається індивідуальний підхід – слід пам’ятати,хто що вміє, в кого які проблеми .

Виходячи з типових для адаптаційного періоду труднощів зі сном, апетитом, нестабільністю гігієнічних навичок тощо, вихователю й помічнику вихователя слід максимально враховувати вікові й індивідуальні особливості дітей.

Якщо вихователі й батьки разом доброзичливо, але твердо сприймають життя малюка в нове русло, жодних особливих проблем із дитиною ( якщо вона фізично й психічно здорова) не буде.

Дотримання правил прийому новачків дасть змогу встановити довірливі стосунки з ними та їхніми сім’ями, а також, що особливо важливо, зберегти здоров’я дітей.

ІКТ для художньо-естетичного розвитку дошкільників: 5 ідей педагогам

Інформаційно-комунікаційні технології стали звичним інструментом освітнього процесу. Сьогодні їх використовують навіть для художньо-естетичного розвитку дошкільників. Це дає змогу врізноманітнити діяльність дітей, проте підвищує відповідальність педагога. Потрібно грамотно організовувати освітню діяльність, аби уникнути негативного впливу на психічне та фізичне здоров’я дитини, попередити ранню комп’ютерну залежність і штучну аутизацію

Проведіть віртуальну екскурсію

Відвідати музей, зазирнути за театральні лаштунки, пройтися вулицями іншого міста буде цікаво не лише дітям, а й дорослим. Що робити, якщо такої можливості немає? Організуйте віртуальну екскурсію. Вона допоможе активізувати дошкільників, сформувати в них цікавість до пізнання навколишнього світу та стимулювати до пошуків додаткової інформації.

Організуйте віртуальну екскурсію до типографії. Діти дізнаються, як друкують газети, журнали, книги. До того ж, вони матимуть змогу зазирнути всередину друкарської машини, роздивитися, як зшивають сторінки, які використовують фарби. Під час справжньої екскурсії такої можливості немає, адже це небезпечно.

За допомогою ІКТ ознайомте вихованців із будь-яким музеєм чи віртуально відвідайте картинну галерею. Зазвичай похід із дітьми до музею — велика проблема. А в маленьких містах узагалі рідко проходять значні виставки, а колекції музеїв невеликі. Тож влаштуйте віртуальні перегляди з коментарями. Це справить на дошкільників велике враження та допоможе формувати в них бажання самим зайнятися творчістю.

Середня тривалість віртуальних екскурсій, що запропоновані в інтернеті, складає 30 хв. Для дошкільників це забагато. Тому перед тим як запропонувати таку екскурсію дітям, уважно передивіться її від початку до кінця. Відтак оберіть найцікавіший фрагмент тривалістю 5—7 хв і перегляньте його з дітьми. Якщо таких фрагментів кілька, то влаштуйте цикл віртуальних екскурсій з періодичністю раз на тиждень.

Підготуйте інтерактивну презентацію

Діти ставлять багато запитань, а відповідь за допомогою слів і малюнків інколи дати складно. Наприклад, як влаштований той чи той музичний інструмент. Аби підтримати інтерес дітей і продемонструвати явища в динаміці, скористайтесь інтерактивними презентаціями. Вони дають змогу зупинитися на вподобаній картині чи предметі, збільшити зображення й детально його роздивитися, побачити роботу механізму тощо.

Скористайтеся інтерактивною презентацією, щоб ознайомити дітей зі звучанням невідомих їм музичних інструментів — арфи, органа, волинки тощо. На відміну від простого прослуховування, діти зможуть поєднати звучання кожного інструмента з його виглядом, поспостерігати, як саме добувають звук.

Під час підготовки організованих форм роботи поміркуйте, який фрагмент доцільно доповнити інтерактивною презентацією. Відтак підготуйте її або знайдіть готовий варіант в інтернеті. Подбайте, щоб матеріал був зрозумілим для дітей, а сама презентація відповідала санітарно-гігієнічним нормам: чіткість зображення, тривалість, гучність тощо.

Якщо ви користуєтеся інтерактивними презентаціями з інтернету, ретельно перевіряйте достовірність поданої в них інформації.

Читайте електронні книжки

Дошкільники допитливі та безпосередні у сприйнятті світу. Вони ставлять дорослим безліч запитань про предмети, події та явища. Але не завжди педагоги та батьки можуть одразу й повноцінно задовольнити цікавість дітей. У пригоді стануть книжки. І якщо паперова книжка не доступна, то завжди можна знайти в інтернеті електронну та погортати її разом із дітьми.

Відповіді на запитання маленьких чомучок відшукайте разом в електронних енциклопедіях. Вони змістовні, цікаві за формою та містять мальовничі ілюстрації. З різноманітних тематичних розділів діти мають змогу дізнатися про народні ремесла, види живопису, відомих художників тощо.

Електронна книга не має стати для дошкільників замінником паперової. Електронний варіант доцільно використовувати лише для короткочасної діяльності з довідковими матеріалами.

Використовуйте комп’ютерні ігри

Більшість дошкільників добре знайома зі світом комп’ютерних ігор. Вони привабливі, динамічні та різноманітні. Скористайтеся такими іграми, щоб розвивати в дітей художньо-естетичні навички. Для цього сплануйте діяльність дітей і доберіть до теми одну-дві комп’ютерні дидактичні гри, відповідні віку вихованців. Сумарний час таких ігор не має перевищувати 7—10 хв на день.

Під час закріплення знань старших дошкільників про способи утворення кольорів влаштуйте мінізмагання за допомогою гри, у якій дітям потрібно обрати правильну відповідь та натиснути відповідну кнопку.

Обирайте для організації діяльності дітей ігри, які підготували спеціалісти з дошкільної освіти. Такі ігри зазвичай відповідають віковим нормам, розвивають у дітей логічне й абстрактне мислення, допомагають сформувати навички, необхідні для навчання у школі: приймати самостійні рішення, швидко переключатися з однієї діяльності на іншу тощо.

Взаємодію учасників освітнього процесу слід будувати за моделлю: дорослий — дитина — ІКТ. Виключення дорослого з цього ланцюга неприпустиме. Пам’ятайте, що ґаджет — це засіб розв’язання освітніх завдань. За його допомогою можна оптимізувати освітню діяльність і підвищити пізнавальний інтерес дитини. Але в жодному разі не використовуйте його, аби просто чимось зайняти дітей. ІКТ мають доповнювати вихователя, а не заміняти його.

Використана література:  Журнал «Вихователь – методист», №6, 2020р.

Вимоги до якості мовлення педагога закладу дошкільної освіти

Чудова думка втрачає свою цінність,

                                                           якщо вона погано висловлена.

                                                                                                           Вольтер

Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основним механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Тихеєвої та Фелікса Сохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

Саме тому до мовлення педагога закладу дошкільної освіти ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у закладі дошкільної освіти. Видатні педагоги Єлизавета Тихеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури                  мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.

До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

• якість мовного оформлення мовлення;
• ціннісно-особистісні установки педагога;
• комунікативна компетентність;
• чіткий відбір інформації для створення вислову;
• орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога закладу дошкільної освіти виділяють:

• правильність – відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;
• точність – відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;
• логічність – вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід врахувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо-текстових зв’язків;
• чистота – відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення нелітературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;
• виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;
• багатство – уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;
• доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і т. ін.).

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом закладу дошкільної освіти зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у закладі дошкільної освіти.

  Літератури

Колосова І. Вимоги до якості мовлення педагога дошкільного закладу / І. Колосова // Дошкільне виховання. – 2010. – № 3. – С. 11-13.

Рекомендації для вихователя щодо забезпечення ефективності мовленнєвих занять 

Заняття з розвитку мовлення та мовленнєвого спілкування дошкільників буде ефективним за умови повноцінної реалізації мовленнєвого потенціалу кожної дитини.

Педагог повинен:

забезпечувати зручне розташування дітей під час занять (по колу, півколом тощо), яке давало б змогу вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з однолітками;

уникати надмірного академізму в підході до розв'язання мовленнєвих завдань заняття;

добирати теми занять та для обговорення так, щоб вони викликали інтерес, знаходили емоційний відгук у свідомості й душі кожної дитини, підпорядковувалися темі навчально-виховного блоку тижня та темі дня;

проводити заняття спокійно, впевнено, у жвавому темпі, водночас надаючи дітям можливість поміркувати;

підтримувати фізичну і психічну активність дітей задля ефективності їхньої інтелектуально-мовленнєвої роботи;

будувати з дітьми розмову, а не монолог вихователя, який стомлює дитину;

підвищувати рівень мовленнєвої активності, спонукаючи кожну дитину до участі в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки;

розвивати в собі вміння й звичку слухати дітей, не гасити мовленнєву ініціативу своєю надмірною активністю і досвідченістю;

уникати втручання в розповідь дитини, виправляння помилок у процесі її мовлення;

керуватися певними правилами під час постановки запитань:

- формулювати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді;

- адресувати запитання всім дітям, а викликати для відповіді одну дитину;

- ставити запитання так, щоб у формулюванні було ключове слово, яке і вимагає правильної відповіді;

- запитувати почергово кожну дитину, уникаючи звернень до дітей у тому порядку, в якому вони сидять;

сприяти набуттю дітьми комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками (запитувати, повідомляти, пропонувати, обстоювати думку, доводити її ;

працювати щоразу з іншою дитиною, уникаючи багаторазових звернень до тієї самої дитини;

залучати дітей до активного контролю за мовленням того, хто відповідає та оцінювання відповіді мовця;

пропонувати творчі завдання, опираючись на особистий досвід дітей, використовувати інтерактивні методи розвитку мови дошкільників;

чергувати мовленнєві завдання з іншими видами дитячої діяльності для збереження інтересу й ініціативності дітей до навчального матеріалу заняття; уникати надмірної захопленості наочністю і ТЗН, що відволікають увагу дітей і стримують мовленнєву активність;

підтримувати увагу дітей різними способами, як-от - переключення уваги, сюрпризні моменти, проблемні запитання тощо, уникаючи зауважень дисциплінарного характеру;

закріплювати мовленнєві вміння, набуті на заняттях, під час різних видів діяльності у повсякденному житті

«ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКА В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ»

Дитинство – це початковий період формування особистості. В цей період відбувається стрімкий фізичний і психічний розвиток дитини – формування якостей, які творять з неї людину, закладаються основи характеру людини, її ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе, засвоюються моральні норми поведінки.

Дитинство – це період народження і становлення особистості з фундаментом для розвитку її духовних, етичних, моральних і патріотичних цінностей.

Дошкільний вік є періодом початку становлення базової культури особистості. Згідно з основними положеннями Базового компоненту дошкільного освіти в Україні дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

В дошкільному дитинстві починається процес сходження особистості до цінностей суспільства, і дитина набуває перші життєві орієнтири. Існують психологічні передумови для формування у дітей уявлень про історію та культуру, виховання морально – патріотичних почуттів. Морально-патріотичне виховання є одним з найважливіших елементів суспільної свідомості, саме в цьому основа життєздатності будь-якого суспільства і держави, спадкоємності поколінь.

У базову структуру особистості входять такі компоненти, як ціннісний, моральний, історичний. Ці компоненти можуть служити основою морально-патріотичного виховання дошкільнят. Ціннісний компонент характеризує ціннісну спрямованість особистості. Цінності виступають, як система координат, яка необхідна для того, щоб оцінити себе, інших, висловити своє ставлення, зробити вибір. Необхідно, щоб в основі базової культури дитини закладалися і формувалися ціннісні орієнтири та ціннісне ставлення до сім’ї, до близьких людей, до людини взагалі, до Батьківщини. Моральний компонент виступає, як ядро духовних цінностей і спрямовує людську активність на утвердження самоцінності особистості, рівності людей в їх прагненні до гідного життя.

Частиною історичного компонента є цивільно-патріотична спрямованість, як соціально-моральна категорія. Вона відображає потреби, мотиви, інтереси, установки, пов’язані з цивільно-патріотичної культурою і виступає активною рушійною силою у прагненні до оволодіння, вивченню, збереженню та передачі багатих традицій та історичного минулого України, розвитку інтересу до духовної спадщини, пізнання історії малої Батьківщини, самореалізації та самовдосконалення як громадянина, службовця своїй Вітчизні. Перетворення цінностей культури соціуму в цінності особистості – є процес виховання.

Патріотичні почуття закладаються в процесі життя і буття людини, що знаходиться в рамках конкретного соціокультурного середовища. Люди з моменту народження інстинктивно, природно і непомітно звикають до навколишнього середовища, природи та культури своєї країни, до побуту свого народу.

Система освіти повинна бути покликана забезпечити виховання патріотів Украïни, громадян правової, демократичної, соціальної держави, які поважають права і свободи особи, що володіють високою моральністю і виявляють національну і релігійну терпимість.

Дошкільний вік – найважливіший період становлення особистості, коли закладаються передумови громадянських якостей, розвиваються уявлення дітей про людину, суспільство і культуру.Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку – одне із завдань морального виховання, що включає в себе виховання любові до близьких людей, до дитячого саду, до рідного мiста та країни вцiлому.

Дошкільний заклад, як початкова ланка системи освіти, зобов’язана вирішувати завдання морально-патріотичного виховання дошкільнят. Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини є накопичення ними соціального досвіду життя у своєму мiстi, засвоєння прийнятих у ньому норм поведінки, взаємин, залучення до світу його культури. Слід враховувати, що дошкільник сприймає навколишню дійсність емоційно, тому патріотичні почуття у нього проявляються в почутті захоплення. Такі почуття не можуть виникнути після кількох занять. Це результат тривалоï, систематичноï і цілеспрямованоï роботи з дитиною.

Виховання дітей в дитячому саду здійснюється щомиті: на заняттях, заходах, святах, в грі і в побуті. Робота будується таким чином, щоб вона проходила через серце кожного вихованця дитячого садка. Любов маленької дитини-дошкільника до Батьківщини починається з відносини до найближчих людей – батька, матері, дідуся, бабусі, з любові до свого будинку, вулиці, на якій він живе, дитячого садка, мiста.

Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватися, що виховали справжнього патріота, який любить свою Батьківщину.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДІЦІЇ

ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ КУТОЧКІВ

У ГРУПАХ ЗДО

           Нашій Вітчизні потрібні громадяни з усвідомленням своєї належності до роду, краю, держави, творчі особистості етнонаціонально усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духовно багаті. Виховати таких громадян, “виколисати” з дітей народ, носіїв і продовжувачів його духовності,– основне завдання української національної освіти.

           Формування національної самосвідомості людини запізно починати в школі. Це потрібно робити вже в дошкільному закладі, бо саме в ранньому віці закладається фундамент особистості. Втрачене на цьому етапі надолужити дуже важко. Усвідомлювати своє українство діти повинні змалечку.

             Наймогутнішою дієвою силою, за допомогою якої можна успішно вирішувати питання щодо формування національної гідності, гордості, самоповаги, самодостатності, виховання патріотичних почуттів є українознавство. Українознавство – це знання про сучасне і минуле українського народу, його багатогранне духовне життя.

Методичні рекомендації

щодо оформлення національних куточків у групах ДНЗ

            Національний куточок у групі має бути розташований у світлому, зруч­ному для огляду місці, бути візуально відокремленим від ігрових центрів. Експозиція національного куточка в групі не повинна бути перенавантаженою та застиглою, вона має змінюватися, поповнюватися. Важливим критерієм національного куточка є його естетичне оформлення.

          Крім предметів, виробів національного мистецтва, що подані в пам'ятках нижче, в експозицію можна включати вироби, які виготовляли та використо­вували в народі відповідно до обрядових циклів (осіннього, зимового, весня­ного, літнього). Наприклад:

          осінній цикл: свято врожаю - кошик із фруктами, овочами;

          зимовий цикл: Різдвяні свята - "зірка" з дерев'яної обичайки (обід сита, решета, бубна тощо) і тоненьких дощечок - семи шалівок, декорова­на кольоровим папером, стрічками; на стіл кладуть сіно, зерно, сніп-дідух (пропоновані рекомендації визначені у матеріалах А. Богуш).

          весняний цикл "Свято першого жайворонка" - фігурки випечених із солоного тіста жайворонків та голубів; "Вербна неділя" - вербові гілочки, прикрашені квітами, стрічками тощо.

           У національному куточку можна ставити букет з квітами (мак, чорнобривці, ромашки, барвінок, півонія, жоржина, ковила тощо).

        Зміни в експозиції національного куточка можуть бути пов'язані із пізнавальною темою тижня з народознавства.

        Наприклад:

       Тема "Українська хата" — макет української хати; "Птахи-символи" — лелека-іграшка; "Криниця - оберіг українського народу" - макет криниці.

        "Український віночок", "Український одяг" - зразки віночків зі стрічками. Важливо зазначити, що віночки дівчата зберігали у скрині, не носили їх щодня, а вдягали на свята, тому бажано, щоб і в куточку його ви­кладали або вивішували лише у святкові дні, а також протягом тематичного тижня ознайомлення дітей з національним одягом.

            Також предмети експозиції можуть змінюватися залежно від те­матики занять з образотворчого мистецтва.

          У старшій групі доцільно виділяти регіональні особливості народного одягу, мистецтва, знайомити з народними умільцями свого регіону.

         Педагогам треба чітко розуміти, які посібники, матеріали зберігаються у шафах вихователя, який дидактичний матеріал необхідний для проведення занять, бесід тощо, а які вироби та посібники є експонатами національного куточка.

          Важливо зазначити, що коли відбуваються зміни в експозиції національного  куточка,   то  на  це  обов'язково  треба  звертати  увагу дітей.Вихователеві необхідно обговорити ці зміни з дітьми, пояснити, з чим вони пов'язані, детальніше розглянути нові предмети тощо. Такі спостережен­ня та бесіди щодо змін в експозиції обов'язково плануються вихователем заздалегідь і фіксуються у перспективному та прописуються в календарному планах.